• Марина Кафтан

Статистика

Неправда: учені брешуть на замовлення урядів чи корпорацій й спотворюють дані

Ілюстрація: Женя Полосіна

Чому люди часто не вірять науковим даним?


Так працює наш мозок. Запорука успішного розвитку людства – уміння набувати досвід і робити з нього висновки. Саме тому особистий, пережитий досвід мозок сприймає як “сильніший” порівняно з цифрами чи фактами, про які людина дізнається від інших. Навіть термін для цього є – упереджене сприйняття.


“Я не знаю нікого, хто би хворів на коронавірус, значить, вірусу не існує”.

Саме це сприйняття відповідальне за те, що ми більше віримо фактам, які відповідають нашим уже сформованим уявленням про щось і відкидаємо ті, які “не підходять”.


Статистика описує те, що відбувається зазвичай. Це означає, що завжди є хтось, хто не вписується, місто, в якому картина не така, лікарня, в якій все не відповідає описаному сценарію. І це не спростовує загальну теорію.


То що ж робити з цифрами?


По-перше, вчити математику. Програми за 6-8 клас цілком достатньо, щоби розібратися у “великих даних”, які публікують для широкого загалу.

По-друге, оцінювати не конкретну цифру, а її співвідношення із рештою інформації.


Приміром, в Україні 26 червня зареєстрували 1109 нових випадки захворювання на коронавірус. Це на той день був рекорд, і про це нас повідомили геть усі медіа, включно з пабліками про меми.. Але загалом у країні живуть майже 42 мільйона людей.


Тобто нових хворих - менше 3 тисячних відсотка. Тому цілком імовірно, що в осередках захворювання лікарні заповнені й повно хворих, а десь - тиша і спокій. Чи варто було починати панікувати й ховатися до бункера? Ні, просто продовжувати робити те, що й днем раніше: мити руки, носити маску, тримати дистанцію.


Чому нас тривожить ця цифра?


Бо кількість хворих різко зросла. Чому немає підстав для паніки? Тому що водночас зросла і кількість тестувань. Тобто ми маємо враховувати ще й такий фактор, як


“ми просто стали більше знати про реальну кількість хворих”.

По-третє, потрібно пам’ятати, що читаємо ми зазвичай не результати дослідження, а їхній вільний переказ, зроблений журналістом. Зазвичай хибними є висновки, які робить автор статті, а не науковці.


Найпоширеніший приклад: в оригіналі дослідження напишуть “за певних умов, якщо відбуваються А, Б і В, може статися Г”. А в маніпулятивному тексті ми прочитаємо: “Кінець світу настав. Вчені довели, що Б викликає Г!”. Тому не лякаймося, шукаймо першоджерело й застосовуємо до нього критичне мислення та уважне читання.